Соціально-педагогічна профілактика Інтернет-залежності старшокласників

Abstract

Дисертаційна праця присвячена вирішенню проблеми Інтернет-залежності старшокласників та теоретичному обґрунтуванню її соціально-педагогічної профілактики. Актуальність теми дослідження зумовлена становленням інформаційної цивілізації, в якій глобалізація та діджиталізація культури людства надали безмежні можливості та створили унікальні умови для проникнення людини в кіберреальність за допомогою різноманітних Інтернет-технологій. Подібні соціокультурні обставини зумовили виникнення кіберсоціалізації (загалом, соціалізація у віртуальному просторі), стихійна складова якої домінує в процесі соціального розвитку нової генерації (представники ,,кіберпоколінняˮ), які мають реалізувати глобально-віртуальну культуру майбутнього, не втрачаючи при цьому власної людяності та соціальності реального світу. З’ясовано, що віртуальним соціальним мережам, доступ до яких надає Інтернет, притаманні якісні, сприятливі для соціального розвитку, властивості (доступність, мобільність, інтерактивність комунікації без часово-просторових обмежень тощо), які забезпечують сучасних старшокласників не тільки позитивним потенціалом для реалізації в кіберпросторі власних вікових соціальних потреб та потягів (створення кіберспільнот за інтересами, оперативний обмін медіаконтентом з великою кількістю людей, зменшення соціального аскетизму тощо), а й прихованими загрозами для їх соціальності (звуження кола інтересів, заміщення реального світу віртуальним, ,,безцензурнаˮ трансляція подій власного життя, викривлена репрезентація реального соціального ,,Яˮ ббагатоманітними віртуальними ролями, розвиток різних видів Інтернет-залежності), що у свою чергу підкреслює актуальність та необхідність інноваційного вдосконалення соціально-виховного впливу на них. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше обґрунтовано та визначено поняття ,,системи соціально-педагогічної профілактики в ЗЗСО схильності старшокласників до залежності від віртуальних соціальних мережˮ як ієрархічної цілісності взаємопов’язаних компонентів (суб’єкт-об’єктного, концептуально-цільового, середовищного, змістовно-технологічного, результативного) соціально-педагогічної діяльності та співзалежних етапів її реалізації (педагогізація зовнішнього та внутрішнього (реального та віртуального) середовищ ЗЗСО для підвищення ефективності соціально-педагогічної профілактики схильності старшокласників до залежності від віртуальних соціальних мереж, стимулювання самопрофілактики та соціальне загартування відсутності означеної схильності старшокласників у зовнішньому шкільному середовищі) для усунення або зменшення показників надмірного прагнення шкільної юні до віртуальної самореалізації в суспільних кіберструктурах за критеріями: когнітивний (помилкові знання щодо загроз взаємовідносин у кіберструктурах для соціального розвитку; викривлені знання щодо наслідків репрезентації у віртуальних соціальних мережах ,,Я-віртуальногоˮ відмінного від ,,Я-реальногоˮ), мотиваційно-ціннісний (відсутність позитивного ставлення до ,,Я-реальногоˮ та вмотивованість лише на віртуальну самореалізацію; стійкий інтерес до деструктивної кібердіяльності в соціальних мережах), емоційно-вольовий (страх невдачі реальних взаємовідносин та позитивні емоції від прагнення до деструктивної кібердіяльності ,,Я-віртуальногоˮ у віртуальних мережах; недостатність вольових зусиль для самостійного виходу з них), поведінковий (більшість вільного часу проводиться у віртуальних мережах; відсутність ефективних навичок самореалізації в реальному соціальному середовищі). Також: удосконалено зміст понять ,,Інтернет-залежність школярівˮ, ,,віртуальна соціальна мережаˮ (ВСМ), ,,залежність старшокласників від віртуальних соціальних мережˮ; через призму соціально-виховної парадигми систематизовано й узагальнено найефективніші напрями профілактики залежності юні від ВСМ у світі; розширено теоретичні уявлення про критерії та показники схильності старшокласників до залежності від ВСМ; розроблено відповідну програму соціально-педагогічної профілактики в ЗЗСО; подальшого розвитку набули методи, засоби і форми соціально-педагогічної профілактики Інтернет-залежності школярів у ЗЗСО. Так, у Вступі дисертації обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження; сформульовано наукову новизну та практичне значення роботи; наведено відомості про впровадження й апробацію результатів соціально-педагогічного експериментального дослідження та список публікацій здобувача, які висвітлюють ключові наукові положення праці. У першому розділі розкрито стан розробленості соціальної проблеми Інтернет-залежності юного покоління та її актуальність у сучасних соціокультурних умовах становлення інформаційного суспільства. Проведено міждисциплінарний аналіз понять ,,залежністьˮ та ,,адикціяˮ, на підставі етимологічного значення яких зроблено їх теоретичне і прикладне ототожнення в контексті цієї науково-дослідної праці. Розглянуті сутність, основні види та прояви Інтернет-залежності в школярів дозволили зафіксувати належність даного стану до поведінкової залежності, опосередкованої технічними засобами. Порівняльний аналіз на міжгалузевому методологічному рівні дефініції ,,профілактикаˮ уможливив відокремлення сутнісного значення терміна, через що були визначені теоретичні тези стосовно доцільності використання поняття ,,схильності до залежностіˮ, як особливого стану, що піддається профілактичним інтервенціям. Проаналізовано та систематизовано найзначущіші особливості психічного та соціального розвитку учнів старшої школи (складання ,,Я-концепціїˮ, гостра потреба в самоактуалізації та соціальній самореалізації тощо), специфіка прояву яких в умовах інформаційної доби полягає в заангажованості останніх віртуальною реальністю через інформаційно-комунікаційні технології із доступом до Інтернету (різні персональні ґаджети), що органічно вплетені в їх життя з народження. Аналітично доведено, що відсутність у старшокласників досвіду ефективного самопроявлення в реальному соціальному середовищі, поширене невдоволення власним ,,Я-реальнимˮ, залежність від поглядів та думок однолітків, страх втрати соціального статусу в групі тощо призводять не тільки до маскування ними своєї ідентичності під бажаним віртуальним ,,Яˮ, а й до відмови від реального соціального життя на користь комунікації у віртуальних соціальних мережах аж до формування залежності від цих мереж, що заважає не лише становленню їх регіональної та глобальної соціальності, але й призводить до деформації (іноді до втрати) традиційних її різновидів (сімейної, етнічної, громадянської та ін.). Підкреслено роль закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) як єдиного формалізованого інституту, у функціональних обов’язках якого є і соціальне виховання юного покоління, що відбувається на внутрішньошкільному (соціальний педагог, психолог, керівники старших класів, учителі-предметники, бібліотекар, медичний працівник, представники шкільного самоврядування та ін.) і зовнішньошкільному (сім’я, інспектори районних служб у справах дітей, працівники ювенальної превенції, члени громадських спільнот і волонтерських організацій та ін.) однаково реальному та віртуальному середовищах, в процесі створення та функціонування освітньо-виховного простору школи загалом. На підставі узагальнених теоретичних положень виявлено винятковість та необхідність застосування соціально-педагогічного підходу (через можливість одночасного впливу на особистість, педагогізацію її соціального оточення та їх суб’єкт-суб’єктний зв’язок) та соціально-педагогічної профілактики (як пріоритетного напряму соціально-педагогічної діяльності в ЗЗСО, який дозволяє організувати та скоординувати сили різних видів профілактики) щодо вирішення окресленої проблеми. Методологічним фундаментом для визначення базового поняття дослідження ,,схильність старшокласників до залежності від віртуальних соціальних мережˮ стали: сутність схильності до залежності від віртуальних соціальних мереж та її кореляція з узагальненими психосоціальними віковими особливостями учнів старшої школи інформаційної доби, які було згруповано у відповідні показники за чотирма базовими критеріями (когнітивний, мотиваційно-ціннісний, емоційно-вольовий, поведінковий) згідно з рівнями, що характеризують характер та глибину прояву схильності старшокласників до залежності від ВСМ. У другому розділі праці обґрунтовано, експериментально перевірено та доведено ефективність ,,системи соціально-педагогічної профілактики в ЗЗСО схильності старшокласників до залежності від віртуальних соціальних мережˮ, методологічними основами розробки якої стали: узагальнення теоретико-концептуальних положень дослідників соціальної сфери щодо сутності систем соціально-педагогічної профілактики; традиційні для системи соціально-педагогічної діяльності взаємозалежні компоненти, а саме: суб’єкт-об’єктний (провідний та потенційні суб’єкти, а також об’єкти профілактики з різними рівнями схильності), концептуально-цільовий (мета; функції; міжнародні та державні нормативно-правові акти щодо забезпечення прав старшокласників та розвитку інформаційного суспільства в Україні; принципи профілактичної діяльності), середовищний (внутрішнє та зовнішнє реальне і віртуальне соціальні середовища ЗЗСО), змістовно-технологічний (зміст; етапи; завдання; методи, форми й засоби діяльності) та результативний (очікуваний результат відповідно до критеріїв, показників і рівнів оцінювання ефективності системи). Систему впроваджено через відповідну програму, як алгоритм реалізації діяльності, що передбачала етапи, які змістовно були наповнені модифікованими традиційними й інноваційними інтерактивно-віртуальними формами виховного впливу: 1) педагогізація зовнішнього і внутрішнього (реального та віртуального) середовищ ЗЗСО для підвищення ефективності СПП схильності старшокласників до залежності від ВСМ (цикл коротких зустрічей та онлайн-брифінгів з агентами зовнішнього реального й віртуального середовищ; круглий стіл „Реальне життя чи віртуальна дійсністьˮ; відкриті дебати „Кіберпростір та наслідки стихійного занурення в ньогоˮ; семінар-практикум „Школа як медіатор до безпечного кіберпросторуˮ; всеобуч „Як знайти вихід із Павутинняˮ; відеолекторій „По той бік екрана, по той бік кордонуˮ та ін.). Результатом реалізації етапу стало створення налагодження координації діяльності: мультидисциплінарної команди та її методичного забезпечення щодо організації СПП схильності старшокласників до залежності від ВСМ; безпечної віртуальної платформи соціально-педагогічного спрямування для старшокласників ЗЗСО та їх оточення; 2) стимулювання самопрофілактики схильності старшокласників до залежності від ВСМ (супервізія дистанційного навчання шкільної юні на освітніх порталах за відповідними онлайн-курсами; цикл тематичних челенджів в Інстаграм „Перше коханняˮ, „Один день у моїй родиніˮ, „15 сторінок щодняˮ; методичне засідання-практикум з учителями ,,Інтерактивне навчання як складова системи профілактикиˮ; правовий освітній марафон „Права юнаків та дівчат у реальному та віртуальному світіˮ та ін.). Ефективність цього етапу була зафіксована як у кількісних, так і в якісних показниках зниження рівня схильності старшокласників (сформовані адекватні знання щодо загроз взаємовідносин у кіберструктурах та наслідків репрезентації у ВСМ ,,Я-віртуальногоˮ відмінного від ,,Я-реальногоˮ для розвитку ,,Я-соціальногоˮ; закріплено позитивне ставлення до ,,Я-реальногоˮ та вмотивованість на гармонійну самореалізацію як у реальному, так і віртуальному соціальних середовищах); 3) соціальне загартування відсутності схильності старшокласників до залежності від ВСМ у зовнішньому шкільному середовищі (відеофестиваль „Реальне і віртуальне: невидимі зв’язкиˮ; конкурс селфі „Фронтальний погляд на шкільне життяˮ; цикли тренінгів; маніфест віртуальної комунікації „Кіберетикет школи в діїˮ та ін.), як прояву свідомої соціальної активності старшокласників з низьким рівнем схильності щодо пропаганди цінності самореалізації в реальному соціальному середовищі, що супроводжується компетентним володінням новітніми засобами комунікації без утрати усвідомлення цінності реального життя. Загальним результатом ефективності реалізації системи стало зниження рівня схильності старшокласників до залежності від ВСМ через досягнення гармонійного стану їх „Я-соціальногоˮ, самопрезентація „Я-реальногоˮ та „Я-віртуальногоˮ яких збігаються як у реалі, так і у віртуалі. Засвідчено результативність упровадження системи соціально-педагогічної профілактики в ЗЗСО схильності старшокласників до залежності від ВСМ, що підтверджено позитивною динамікою змін у рівнях схильності в експериментальній групі  = 24,0% (зменшення кількості старшокласників із середнім рівнем  = 7,1% та високим рівнем  = 16,9%). Здійснений кількісно-якісний аналіз отриманих результатів дає підстави стверджувати про ефективність розробленої системи та підтверджує можливість її подальшої реалізації через поширення ЗЗСО інших районів міста й апробацію серед школярів основної та початкової школи в межах урочної та позаурочної діяльності у внутрішньо- та зовнішньошкільному середовищах (реальному та віртуальному)