Виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики

Abstract

Дисертаційну роботу присвячено проблемі виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики. Актуальність дослідження. У сучасних соціокультурних умовах функціонування суспільства, що нині потерпає від надмірної конфліктності та всезагальної дегуманізації, особливого значення набуває толерантна комунікативна поведінка особистості. Зростання соціальної ролі особистості, динамізм соціально-економічних і соціокультурних процесів, їхня інтеграція та глобалізація вказують на важливість виховання у сучасних педагогів, зокрема вихователів дітей дошкільного віку, комунікативної толерантності. У цих умовах потребує концептуального переосмислення зміст фахової підготовки здобувачів педагогічного закладу освіти. У першому розділі – «Теоретичні засади виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики» – проаналізовано сутнісні характеристики дефініцій «виховання», «толерантність», «комунікація», «спілкування», «комунікативна толерантність», «педагогічна практика» у науковому дискурсі та на основі цього визначено сутність ключових понять, зокрема: «комунікативна толерантність майбутніх фахівців дошкільної освіти» як інтегративна якість особистості, що підпорядковується завданням, змісту та характеру їх діяльності й проявляється у встановленні ефективних комунікативних взаємовідносин із суб’єктами освітнього процесу, структурними компонентами якої є мотиваційний, когнітивний, емоційний та діяльнісний; «виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти», що трактується як організований педагогічний процес, який спрямовано на особистісний розвиток здобувачів освіти, удосконалення їх індивідуальних особливостей, що виявляються в умінні будувати педагогічне спілкування на рівні діалогу, рівноправних взаємин, довіри та доброзичливості. Доведено, що педагогічна практика є органічним складником освітнього процесу, що забезпечує поєднання теоретичної підготовки майбутніх педагогів дошкільного профілю з їх практичною діяльністю у закладі дошкільної освіти і є провідним етапом фахової підготовки здобувачів освіти, основним завданням якої є поглиблення здобутих у процесі навчання теоретичних знань, формування у практикантів фахових умінь, опанування сучасними методами та формами роботи. Визначено структуру комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики, що складається з таких компонентів: когнітивного (уявлення індивіда про комунікативну толерантність та культуру спілкування, усвідомлення ідеї толерантної комунікації, її відповідність моральним нормам та принципам), мотиваційного (об’єднує в собі мотиви, потреби, цінності та відносини, що регулюють толерантну поведінку особистості), емоційного (відносно стійкі почуття індивіда до різних суб’єктів і процесу толерантної взаємодії з ними, що виражається в емоційно-ціннісній оцінці міжособистісних відносин), діяльнісного (характеризує поведінку, в основі якої лежить розуміння, співпраця, комунікативні уміння та навички, стриманість стосовно до іншої точки зору, критики, конструктивна реакція на провокуючі питання, конфліктні ситуації). Схарактеризовано критерії та показники вихованості комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики: мотиваційний (усвідомлення майбутніми вихователями закладів дошкільної освіти важливості виховання комунікативної толерантності задля їхньої майбутньої фахової діяльності та прагнення до її удосконалення, розуміння необхідності виховання комунікативної толерантності як мотивації досягнення успіху, здатність здійснювати рефлексію власного фахового особистісного саморозвитку та комунікативної діяльності); знаннєвий (усвідомлення значущості комунікативної толерантності як загальнолюдської гуманістичної цінності); емоційно-ціннісний (бажання спілкуватися з «іншими», прагнення допомагати встановленню толерантних стосунків між представниками різних уподобань, етносів, культур тощо, задоволеність від взаємодії з «іншими»); рефлексивний (наявність та реалізація умінь і навичок доброзичливих стосунків, тактика й оптимальні способи толерантної поведінки, що забезпечують успішність позитивної взаємодії). На основі визначених критеріїв і показників виокремлено рівні вихованості комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики – високий, середній, низький. У другому розділі – «Обґрунтування та експериментальна перевірка організаційно-методичної моделі системи виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики» – розроблено організаційно-методичну модель системи виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики, що є відкритою динамічною інтеграційною системою, яка містить чотири взаємопов’язані блоки (теоретико-методологічний, змістовно-методичний, організаційно-комунікативний і діагностично-оцінювальний). У теоретико-методологічному блоці висвітлено завдання організаційно-методичної моделі системи виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики (пiдвищeння у здобувачів освіти oбiзнaнocтi щодо толерантної комунікації; виховання у них пoзитивнoгo cтaвлeння дo oбpaнoї професії у процесі педагогічної практики; poзвитoк у здобувачів освіти комунікативно-толерантних професійно значущих компетентностей у процесі педагогічної практики); методологічні підходи (особистісно-орієнтовний, системний, культурологічний, комунікативний); принципи (загальнонаукові: науковість, системність, фундаментальність, плановість, об’єктивність, контроль, гуманізація, оптимізація, наступність, детермінованість, демократизація, активна рівновага, інформаційний зв’язок, доброзичливість, конструктивність, цілеспрямованість, адаптованість, системне самовдосконалення); спеціальні: (гумaнiзації, кoлeктивiзму, тoлepaнтнocтi й кoмунiкaтивнoї cпpямoвaнocтi, рефлексивності комунікативної діяльності у процесі педагогічної практики, cиcтeмнocтi й нacкpiзнocтi, iнтeгpaтивнocтi, комунікативного партнерства, співпраці та діалогічності) та функції (opгaнiзaцiйна, oцiннo-дiaгнocтична, освітня). У змістовно-методичному блоці розкрито зміст та особливості досліджуваного процесу через визначені компоненти (мотиваційний, когнітивний, емоційний, діяльнісний), запропоновано методику виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики за трьома етапами. Перший етап передбачав діагностику наявних рівнів вихованості комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики за визначеними критеріями та показниками; другий – упровадження заходів щодо активізації мотивації, розширення та поглиблення знань, удосконалення вмінь і навичок, формування спроможності до комунікативної емпатії та саморефлексії тощо; третій – ґрунтовний аналіз динаміки підвищення рівнів вихованості комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики за допомогою спеціально розроблених методів, форм та засобів. У організаційно-комунікативному блоці визначено: суб’єкти (адміністрація і колектив закладу дошкільної освіти, адміністрація відповідного факультету та науково-педагогічні працівники випускової кафедри) та об’єкти (здобувачі освіти – майбутні фахівці дошкільної освіти; процес виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти; підвищення вихованості комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти) освітнього процесу; методи і форми (технології ситуативного моделювання (імітаційні, симуляційні, ділові та навчально-рольові ігри), дискусії, моральні дилеми, івенти (work shop, педагогічна кав’ярня), кейс-методи, скрайбінг, комунікативно-мовленнєві вправи, вправи-криголами (icebreakers), рефлексія (правило «трійки», синквейни, «plus–minus–interesting» та ін.), кейсбук з банку тренінгових програм, педагогічний коучінг, вирішення комунікативно-мовленнєвих ситуацій на практичних, семінарських заняттях та під час позааудиторної роботи), засоби (друковані, усні, наочні, технічні, художні тощо). Діагностично-оцінювальний блок містить критерії, пoкaзники й рівні вихованості комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики, що обґрунтовані вище. Визначено та схарактеризовано організаційно-педагогічні умови реалізації організаційно-методичної моделі системи виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики: формування установки на толерантність, що складається з готовності та здатності суб’єктів освітнього процесу до рівноправного діалогу; використання в освітньому процесі інноваційних методів, форм та засобів навчання і виховання, що сприяють вихованню комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики. Прогнозованим результатом організаційно-методичної моделі системи виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики є підвищення рівня вихованості досліджуваного конструкту. Для перевірки достовірності результатів експерименту, одержаних в експериментальних та контрольній групах, було використано критерій Пірсона 2, що дозволило підтвердити статистичну значущість змін, що відбулися в рівнях вихованості комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти в експериментальних групах. Результати експериментальної роботи засвідчили, що мету наукового пошуку досягнуто, поставлені завдання виконано. Наукова новизна та теоретичне значення отриманих результатів: – вперше розроблено організаційно-методичну модель системи виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики, що складається з мотиваційного, когнітивного, емоційного, діяльнісного компонентів цього складного особистісного утворення та критеріїв, показників і рівнів вихованості комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики; – визначено ключові поняття дослідження: «комунікативна толерантність майбутніх фахівців дошкільної освіти», «виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти»; – уточнено й конкретизовано сутність понять «виховання», «толерантність», «комунікація», «спілкування», «комунікативна толерантність», «педагогічна практика»; – здійснено цілісний науковий аналіз теоретичних засад виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти у процесі педагогічної практики; – подальшого розвитку набуло науково-методичне забезпечення дисциплін професійної підготовки та педагогічної практики майбутніх фахівців дошкільної освіти з метою виховання комунікативної толерантності. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено авторський спецкурс «Професійно-комунікативна компетентність фахівця дошкільної освіти», кейсбук з банку тренінгових програм; оновлено програми навчальної педагогічної практики «Показові та пробні заняття в ЗДО», «Літня практика в ЗДО» та зміст таких освітніх компонентів, як-от: «Вступ до спеціальності», «Дошкільна педагогіка», «Дошкільна лінгводидактика», «Інклюзивна дошкільна освіта» (вибірковий цикл), – а також матеріали дисертації та розроблені методичні матеріали для проведення практичних занять (технології ситуативного моделювання (імітаційні, симуляційні, ділові та навчально-рольові ігри), дискусії, моральні дилеми, івенти (work shop, педагогічна кав’ярня), кейс-методи, скрайбінг, комунікативно-мовленнєві вправи, вправи-криголами (icebreakers), рефлексія (правило «трійки», синквейни, «plus–minus–interesting» та ін.), педагогічний коучінг, комунікативно-мовленнєві ситуації) можуть бути використані під час укладання підручників і навчальних посібників, розробки програм педагогічної практики, навчальних курсів із виховання комунікативної толерантності майбутніх фахівців дошкільної освіти; у практичній роботі викладачів закладів освіти, де здійснюється підготовка здобувачів освіти спеціальності 012 Дошкільна освіта, у психолого-педагогічних дослідженнях відповідної галузі, у роботі вихователів закладів дошкільної освіти.