Соціально-педагогічний супровід співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб

Abstract

Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми соціально-педагогічного супроводу співзалежних родин в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб. У Вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідження проблеми, сформульовано об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів. В першому розділі ‒ «Теоретичні питання соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб» розглянуто питання щодо супроводу співзалежних сімей як проблеми наукових досліджень, визначено суть основних дефініцій дослідження, таких як «супровід», «соціальний супровід», «соціально-педагогічний супровід», «співзалежність»; соціальний феномен співзалежність схарактеризовано з точки зору медичного, психологічного, соціологічного аспектів; обґрунтовано та визначено сутність ключового поняття дослідження «соціально-педагогічний супровід співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб», проведено діагностику стану реалізації соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб. Соціально-педагогічний супровід співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб представляє собою різновид соціально-педагогічної діяльності, спрямований на здійснення допомоги такій родині у подоланні співзалежності, а також на надання співзалежним родинам комплексу соціально-педагогічних, психологічних, юридичних та інших послуг упродовж перебування наркозалежного в реабілітаційному центрі з метою поліпшення життєвої ситуації, мінімізації негативних наслідків наркотизації члена родини або до повного розв’язання проблем у родині. Розкрито мету, зміст та особливості впровадження соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб. Мета соціально-педагогічного супроводу – створення відповідних умов у реабілітаційному центрі як для співзалежних батьків, так і для їх наркозалежних дітей, що забезпечуватимуть подолання складних життєвих обставин у вигляді співзалежності і наркозалежності з подальшим навчанням ефективної взаємодії в сімейному і соціальному середовищі. Зміст соціально-педагогічного супроводу реалізується у вигляді: 1) допомоги в підвищенні здатності співзалежних і залежних до самореалізації та розвитку в родині (фактор мікросередовища), 2) самостійного вирішення власних проблем та покращання здатності такої сім’ї самостійно долати життєві труднощі і діяти в соціальному середовищі, а також підтримки різноманітних форм самоорганізації з метою надання само-взаємодопомоги (створення анонімних груп самодопомоги «Групи співзалежних»), (фактори мезосередовища); 3) соціальної підтримки та налагодження взаємодії родини із агентами макросередовища, а також знаходження додаткових ресурсів, що допоможуть у подоланні складних життєвих обставин на рівні держави (фактори макросередовища); 4) сприяння в подоланні наркотизму як соціального феномена (рівень мегасередовища). Здійснено діагностику стану реалізації соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей, що полягала в реалізації таких завдань: вивчення якісного і кількісного складу респондентів; виявлення контрольних та експериментальних груп; аналіз існуючого досвіду та виявлення проблем соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб; розробка критеріїв та показників для можливості здійснення діагностики первинного рівня досліджуваної проблеми. В якості критеріїв та показників обрано: когнітивний критерій (показники – «соціальні знання» співзалежних та залежних та «уявлення щодо використання набутого соціально-позитивного досвіду»), особистісно-ціннісний критерій (показники – «особливості сімейної взаємодії» та «сформованість соціальних цінностей»), діяльнісно-поведінковий критерій (показники – «асертивність» та «комунікативні уміння»). Проведена на констатувальному етапі діагностика виявила недостаній рівень здійснення соціально-педагогічного супроводу співзалежних, що вказує на необхідність обґрунтування та впровадження системи соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб. У другому розділі – «Розробка та експериментальна перевірка системи соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб» обґрунтовано, розроблено і впроваджено систему соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей, та здійснено аналіз результатів роботи. Систему соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб розглянуто як множину взаємопов’язаних та взаємодетермінованих компонентів, об’єднаних метою подолання складних життєвих обставин у вигляді співзалежності й наркозалежності з подальшим навчанням ефективної взаємодії в сімейному й соціальному середовищі. Компонентами соціально-педагогічної системи визначено цільовий (мета, принципи, результат), змістовий (зміст, напрями діяльності), технологічний (форми й методи, засоби, етапи), суб’єкт-об’єктний (суб’єкт, об’єкт) та інноваційний – середовищний (середовище партнерської взаємодії). Розкрито й описано етапи впровадження системи соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб, презентовано найбільш вдалі форми та методи (тренінги, флеш-моб, форум-театр, круглі столи спільно з ЦСССДМ, профілактичні заходи в навчальних закладах, метод особистого прикладу реалізації соціально-позитивного досвіду, підвищення підтримуючого потенціалу родини, рівний-рівному, метод самодопомоги). Кількісні результати, отримані за когнітивним критерієм, продемонстрували найбільші зрушення у вигляді підвищення рівня соціальних знань (збільшення середнього рівня з 34,8% до 63,5% за цим показником та пониження на низькому рівні з 51,2% до 14,0%) та уявлень щодо використання набутого соціально-позитивного досвіду (збільшення середнього рівня з 36,0% до 57,3% та пониження на низькому рівні з 46,0% до 16,9%). Найбільші зміни в рамках особистісно-ціннісного критерію відбулися за показником «Сформованість соціальних цінностей» (збільшення середнього рівня з 31,5% до 58,4%, та зниження низького з 48,3% до 14,6%), а також за показником «Особливості сімейної взаємодії» (збільшення середнього рівня з 16,3% до 33,1%, та зниження низького з 79,2% до 55,7%). Зміни третього, діяльнісно-поведінкового критерію, також демонструють позитивні зрушення; за показником «Асертивність» – кількісні позитивні зміни відбулися на всіх трьох рівнях: зменшення на низькому з 68,6% до 24,8% та рівномірне збільшення середнього – з 24,7% до 49,4%, та високого – з 6,7% до 25,8%. Аналогічні зміни відбулися й за другим показником цього критерію «Комунікативні уміння», – зменшення на низькому з 39,8% до14,6% та збільшення середнього рівня з 43,3% до 60,7%, на високому рівні відбулись позитивні незначні зрушення. Контрольний етап експериментальної роботи довів ефективність проведеного дослідження, що підтверджується отриманими результатами із застосуванням методів математичної статистики (за критерієм Стьюдента). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: − уперше теоретично обґрунтовано й розроблено систему соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних, що містить компоненти цільовий (мета, принципи, результат), 6

змістовий (зміст, напрями діяльності), технологічний (форми й методи, засоби, етапи), суб’єкт-об’єктний (суб’єкт, об’єкт) та інноваційний – середовищний (середовище партнерської взаємодії; − уточнено сутність понять «співзалежність», «соціально-педагогічний супровід співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб»; − розроблено критерії та показники: когнітивний критерій (показники – «соціальні знання» співзалежних та залежних та «уявлення щодо використання набутого соціально-позитивного досвіду»), особистісно-ціннісний критерій (показники – «особливості сімейної взаємодії» та «сформованість соціальних цінностей»), діяльнісно-поведінковий критерій (показники – «асертивність» та «комунікативні уміння»); − удосконалено діагностичний інструментарій для дослідження стану реалізації соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб; − розроблено й обґрунтовано програму впровадження системи, яка реалізується за допомогою описаних етапів та підетапів (підготовчого, основного та підсумкового); − подальшого розвитку набула теорія і практика соціально-педагогічної роботи зі співзалежними родинами в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних. Практичне значення одержаних результатів полягає в упровадженні в реабілітаційний процес центрів для наркозалежних програми соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей; розробці методики психолого-педагогічного консультування співзалежних родин, розробці та упровадженні програми «Емоційна зрілість» для наркозалежних, що формує компетентності взаємодії у співзалежній родині, оновленні змісту соціально-педагогічної роботи зі співзалежними й наркозалежними як в середовищі реабілітаційного центру, так і поза його межами; розширенні завдань у роботі сучасних реабілітаційних центрів у напрямі їх співпраці з суб’єктами соціальної роботи, залученні мультидисциплінарної команди фахівців, волонтерів; розробці та впровадженні інноваційних форм і методів роботи зі співзалежними (квести, тренінги, форум-театр, метод підвищення підтримуючого потенціалу родини, рівний-рівному, метод самодопомоги), зокрема в дистанційному форматі (вебінари, педагогічні конференції, навчання онлайн). Результати експериментальної роботи підтвердили ефективність запропонованої системи.