Формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції

Abstract

Дисертаційну роботу присвячено проблемі формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції. У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання; здійснено аналіз теоретико-методологічних засад процесу формування поліпрофесійної мобільності в умовах євроінтеграції та використано відповідні методи дослідження; розкрито наукову новизну; визначено практичне значення дослідження та представлено відомості про упровадження й апробацію основних положень дисертації. У першому розділі «Теоретико-методологічні засади формування поліпрофесійної мобільності в умовах євроінтеграції» розкрито поняття «мобільність», «професійна мобільність», «поліпрофесійна мобільність», розглянуто види та ознаки мобільності; здійснено ретроспективний аналіз та визначено етапи становлення наукової категорії «мобільність»; на основі міждисциплінарного підходу, зокрема аналізу філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної, правової, економічної, медичної літератури, визначено сутність поняття «поліпрофесійна мобільність соціального працівника» та зміст, особливості, структурні складові процесу формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції; на основі системного підходу розроблено структурно-змістову модель формування поліпрофесійної мобільності майбутніх 3 соціальних працівників в умовах євроінтеграції; досліджено тенденції розвитку освіти в Європі та в Україні, проаналізовано досвід підготовки фахівців соціальної сфери у вітчизняному та європейському вимірі з використанням Глобальних стандартів освіти та підготовки соціальних працівників, Глобальної програми соціальної роботи та соціального розвитку, що розкривають значущість євроінтеграційних процесів, міжнародної співпраці, мобільності в освіті, відіграючи важливу роль у підвищенні якості професійної підготовки фахівців соціальної сфери. На основі компетентнісного підходу ідентифіковано компетентності та програмні результати, що характеризують поліпрофесійно мобільного майбутнього соціального працівника. Поліпрофесійну мобільність визначено як інтегровану якість професійної підготовки, яка забезпечує працівникові вільне орієнтування у максимальному обсязі загальних і специфічних знань у їх сукупності, дозволяє урізноманітнювати професійні компетентності, оволодіваючи різнопрофільними знаннями, уміннями і навичками, що сприяє розширенню і підвищенню якості надаваних ним соціальних послуг. Проведено діагностику (констатувальний етап експерименту) стану сформованості поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції. Критеріями рівня сформованості поліпрофесійної мобільності визначено:  мотиваційний, що визначено двома показниками: професійна спрямованість на оволодіння сучасними методиками роботи соціального працівника в європейському освітньому просторі та прагнення до саморозвитку та самовдосконалення;  когнітивний, до якого належать такі показники: сформованість фахових компетентностей з психологічного, соціально-педагогічного, юридичного, економічного, медичного напрямів та уявлення щодо використання набутого соціально-позитивного досвіду реалізації знань, умінь і навичок за цими напрямами; 4 діяльнісний критерій, до якого належать такі показники: уміння взаємодіяти із суб’єктами професійної діяльності, комунікативні уміння. Проведена на констатувальному етапі діагностика виявила недостатній рівень сформованості поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників, що вказує на необхідність розробки та упровадження соціально-педагогічних умов формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції. У другому розділі «Розробка та експериментальна перевірка соціально-педагогічних умов формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції» обґрунтовано соціально-педагогічні умови формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції, організовано та проведено соціально-педагогічний експеримент з упровадження цих умов. Соціально-педагогічними умовами формування поліпрофесійної мобільності соціальних працівників у закладах вищої освіти визначено сукупність певних соціальних обставин, педагогічних форм, методів, соціально-педагогічних прийомів та вимог, що забезпечують готовність майбутнього соціального працівника до змін у напрямах професійної діяльності, у межах компетентності соціального працівника, пов’язаних із необхідністю реалізації знань, умінь і навичок психологічного, соціально-педагогічного, юридичного, економічного, медичного напрямів, а також здатності до відтворення досвіду надання ним соціальних послуг відповідно до потреб різних груп клієнтів. На основі середовищного підходу обґрунтовано зміст умов, що полягає у такому: 1) мотивація майбутніх соціальних працівників на саморозвиток особистісно-професійних якостей, необхідних для формування поліпрофесійної мобільності;

2) створення позитивного практико-орієнтованого соціально-виховного середовища у закладах вищої освіти для реалізації особистісно-професійних якостей майбутніх соціальних працівників; 3) налагодження взаємодії з різними соціальними інститутами макросередовища із урахуванням європейського досвіду для забезпечення міждисциплінарності у ході підготовки майбутніх соціальних працівників у закладах вищої освіти. Експериментальна робота здійснювалась протягом 2017-2021 років на базі Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради; здобувачі вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти із спеціальності 231 «Соціальна робота» склали основну експериментальну групу дослідження (126 респондентів), здобувачі Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини склали контрольну групу (122 респонденти). Загальна вибіркова кількість учасників – 248 осіб. Формувальний експеримент складався з трьох етапів: підготовчого, основного і підсумкового. Найбільш ефективними формами і методами виявилися диспути, панельні дискусії, Дисертаційну роботу присвячено проблемі формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції. У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання; здійснено аналіз теоретико-методологічних засад процесу формування поліпрофесійної мобільності в умовах євроінтеграції та використано відповідні методи дослідження; розкрито наукову новизну; визначено практичне значення дослідження та представлено відомості про упровадження й апробацію основних положень дисертації. У першому розділі «Теоретико-методологічні засади формування поліпрофесійної мобільності в умовах євроінтеграції» розкрито поняття «мобільність», «професійна мобільність», «поліпрофесійна мобільність», розглянуто види та ознаки мобільності; здійснено ретроспективний аналіз та визначено етапи становлення наукової категорії «мобільність»; на основі міждисциплінарного підходу, зокрема аналізу філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної, правової, економічної, медичної літератури, визначено сутність поняття «поліпрофесійна мобільність соціального працівника» та зміст, особливості, структурні складові процесу формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції; на основі системного підходу розроблено структурно-змістову модель формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції; досліджено тенденції розвитку освіти в Європі та в Україні, проаналізовано досвід підготовки фахівців соціальної сфери у вітчизняному та європейському вимірі з використанням Глобальних стандартів освіти та підготовки соціальних працівників, Глобальної програми соціальної роботи та соціального розвитку, що розкривають значущість євроінтеграційних процесів, міжнародної співпраці, мобільності в освіті, відіграючи важливу роль у підвищенні якості професійної підготовки фахівців соціальної сфери. На основі компетентнісного підходу ідентифіковано компетентності та програмні результати, що характеризують поліпрофесійно мобільного майбутнього соціального працівника. Поліпрофесійну мобільність визначено як інтегровану якість професійної підготовки, яка забезпечує працівникові вільне орієнтування у максимальному обсязі загальних і специфічних знань у їх сукупності, дозволяє урізноманітнювати професійні компетентності, оволодіваючи різнопрофільними знаннями, уміннями і навичками, що сприяє розширенню і підвищенню якості надаваних ним соціальних послуг. Проведено діагностику (констатувальний етап експерименту) стану сформованості поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції. Критеріями рівня сформованості поліпрофесійної мобільності визначено:  мотиваційний, що визначено двома показниками: професійна спрямованість на оволодіння сучасними методиками роботи соціального працівника в європейському освітньому просторі та прагнення до саморозвитку та самовдосконалення;  когнітивний, до якого належать такі показники: сформованість фахових компетентностей з психологічного, соціально-педагогічного, юридичного, економічного, медичного напрямів та уявлення щодо використання набутого соціально-позитивного досвіду реалізації знань, умінь і навичок за цими напрямами; діяльнісний критерій, до якого належать такі показники: уміння взаємодіяти із суб’єктами професійної діяльності, комунікативні уміння. Проведена на констатувальному етапі діагностика виявила недостатній рівень сформованості поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників, що вказує на необхідність розробки та упровадження соціально-педагогічних умов формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції. У другому розділі «Розробка та експериментальна перевірка соціально-педагогічних умов формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції» обґрунтовано соціально-педагогічні умови формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції, організовано та проведено соціально-педагогічний експеримент з упровадження цих умов. Соціально-педагогічними умовами формування поліпрофесійної мобільності соціальних працівників у закладах вищої освіти визначено сукупність певних соціальних обставин, педагогічних форм, методів, соціально-педагогічних прийомів та вимог, що забезпечують готовність майбутнього соціального працівника до змін у напрямах професійної діяльності, у межах компетентності соціального працівника, пов’язаних із необхідністю реалізації знань, умінь і навичок психологічного, соціально-педагогічного, юридичного, економічного, медичного напрямів, а також здатності до відтворення досвіду надання ним соціальних послуг відповідно до потреб різних груп клієнтів. На основі середовищного підходу обґрунтовано зміст умов, що полягає у такому: 1) мотивація майбутніх соціальних працівників на саморозвиток особистісно-професійних якостей, необхідних для формування поліпрофесійної мобільності;

2) створення позитивного практико-орієнтованого соціально-виховного середовища у закладах вищої освіти для реалізації особистісно-професійних якостей майбутніх соціальних працівників; 3) налагодження взаємодії з різними соціальними інститутами макросередовища із урахуванням європейського досвіду для забезпечення міждисциплінарності у ході підготовки майбутніх соціальних працівників у закладах вищої освіти. Експериментальна робота здійснювалась протягом 2017-2021 років на базі Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради; здобувачі вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти із спеціальності 231 «Соціальна робота» склали основну експериментальну групу дослідження (126 респондентів), здобувачі Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини склали контрольну групу (122 респонденти). Загальна вибіркова кількість учасників – 248 осіб. Формувальний експеримент складався з трьох етапів: підготовчого, основного і підсумкового. Найбільш ефективними формами і методами виявилися диспути, панельні дискусії, практичні заняття з елементами рефлексії, навчальні тренінги, круглі столи, семінари тощо, які сприяли формуванню поліпрофесійної мобільності, що було підтверджено отриманими результатами контрольного експерименту із застосуванням статистичних методів. Аналіз та оцінка результатів експериментальної роботи (контрольний етап) засвідчує наявність позитивних змін у показниках досліджуваних критеріїв сформованості поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників. З’ясовано, що учасники експериментальної групи покращили рівень поліпрофесійної мобільності. Частина здобувачів із низьким рівнем поліпрофесійної мобільності в експериментальній групі зменшилася на 19,1 %, а в контрольних – на 4,7 % (в експериментальній – на 14,4 % більше, ніж у контрольній); із середнім – на 10,3 % в експериментальній та на 2,7 % –у контрольній (в експериментальній – на 7,6 % більше, ніж у контрольній). У контрольній групі відбулися певні зміни, однак динаміка показників виявилася нижчою порівняно з експериментальною групою. Результати свідчать, що кількість студентів із високим рівнем поліпрофесійної мобільності в експериментальній групі після участі в експерименті з упровадження соціально-педагогічних умов зросла на 8,8%, у контрольній групі така динаміка становить лише 2% (тобто в експериментальній на 6,8 % більше). Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що:  уперше на основі середовищного підходу розроблено та обґрунтовано соціально-педагогічні умови формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції, а саме: мотивація майбутніх соціальних працівників на саморозвиток особистісно-професійних якостей, необхідних для реалізації поліпрофесійної мобільності; створення позитивного практико-орієнтованого соціально-виховного середовища у закладах вищої освіти для реалізації особистісно-професійних якостей майбутніх соціальних працівників; налагодження взаємодії з різними соціальними інститутами макросередовища із урахуванням європейського досвіду для забезпечення міждисциплінарності у ході підготовки майбутніх соціальних працівників у закладах вищої освіти;  сформульовано авторське визначення поняття «поліпрофесійна мобільність соціального працівника» як готовність працівника до змін у межах професійної діяльності, пов’язаних із необхідністю реалізації знань, умінь і навичок психологічного, соціально-педагогічного, юридичного, економічного, медичного напрямів, а також здатності до саморозвитку та самовдосконалення, відтворення досвіду надання ним соціальних послуг у взаємодії із суб’єктами соціальної роботи відповідно до потреб різних груп клієнтів;  розроблено структурно-змістову модель формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції як системи, яка включає мету, завдання, функції, принципи, об’єкт, суб’єкт, зміст, методи, форми, засоби, критерії, показники, рівні та очікуваний результат, що дають можливість більш детального вивчення, розробки та обґрунтування соціально-педагогічних умов;  визначено критерії, показники та рівні сформованості поліпрофесійної мобільності майбутнього соціального працівника, що дозволяють діагностувати рівень сформованості поліпрофесійної мобільності майбутнього соціального працівника в умовах євроінтеграції;  набули подальшого розвитку наукові уявлення про використання європейського досвіду в підготовці майбутніх соціальних працівників;  удосконалено зміст, форми та методи підготовки майбутніх соціальних працівників у закладах вищої освіти;  уточнено зміст поняття «соціально-педагогічні умови формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників у закладі вищої освіти».

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці програми реалізації соціально-педагогічних умов формування поліпрофесійної мобільності майбутніх соціальних працівників в умовах євроінтеграції, розробці та апробації авторської програми та силабуса вибіркового освітнього компонента «Професійна мобільність працівників соціальної сфери» та відповідного робочого зошита для опанування здобувачами освіти вибіркового компонента; розробці науково-методичного забезпечення семінарів, практичних занять з елементами рефлексії, диспутів, круглих столів, соціально-педагогічних ситуацій, зокрема тренінгу «Бути мобільним –бути успішним?». Результати дослідження можуть бути упроваджені в системі підготовки здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня, які навчаються за освітньою програмою спеціальності 231 Соціальна робота, а також у процесі підвищення кваліфікації педагогічних та соціальних працівників