Соціально-емоційне навчання як сучасна педагогічна парадигма у вищій освіті

Abstract

Стаття розглядає значущість та вплив соціально-емоційного навчання на сучасний освітній процес у закладах вищої освіти України. Соціально-емоційне навчання трактується як педагогічний підхід, спрямований на розвиток навичок управління емоціями, соціальних навичок та міжособистісних відносин студентів, метою якого є створення сприятливої атмосфери та плідного освітнього середовища, в якому студенти можуть ефективно розвивати власні соціальні та емоційні компетентності. Авторка досліджує ключові складові та принципи соціально-емоційного навчання й аналізує його вплив на академічний і особистісний розвиток здобувачів вищої освіти. Визначено, що основні компоненти соціально-емоційного навчання включають: самосвідомість (розуміння власних емоцій, їх джерел та впливу на власні дії та рішення); саморегуляцію (навички управління власними емоціями, контроль імпульсів та адаптація до змін у навколишньому середовищі); соціальну свідомість (розвиток емпатії та розуміння емоцій інших людей, сприяння розвитку ефективної комунікації); співпрацю (навички взаємодії та роботи в групі, розвиток соціальної відповідальності); прийняття усвідомлених рішень (розвиток навичок вибору оптимальних рішень в різних ситуаціях); міжособистісні відносини (побудова та збереженням здорових і позитивних відносин з іншими людьми). Зазначено, що соціально-емоційне навчання може бути впроваджене в навчальні програми на різних рівнях освіти з метою підготовки соціально-компетентних, емоційно-стійких фахівців, які з успіхом взаємодіють із оточуючим світом. У статті наголошено на необхідності урізноманітнення освітнього процесу за рахунок впровадження методів активного навчання, імітаційних вправ, рольових ігор, психологічних міні-тренінгів та рефлективних практик, що сприяють розвитку емпатії, стресостійкості, навичок професійної взаємодії та ефективного спілкування. Стаття може стати у нагоді педагогам, дослідникам та університетському менеджменту, які цікавляться сучасними тенденціями розвитку педагогічних підходів та парадигм. Дослідження в галузі соціально-емоційного навчання допомагають визначити найефективніші методи та стратегії для педагогічного процесу, а також дозволяють адаптувати навчальні програми до змінних потреб здобувачів освіти та сучасного суспільства. The article emphasizes the significance and impact of social and emotional learning on the modern educational process in higher education institutions of Ukraine. Social and emotional learning is treated as a pedagogical approach aimed at developing the skills of managing emotions, social skills and interpersonal relationships of students, with the purpose of creating a favourable atmosphere and a fruitful learning environment in which students can effectively develop their own social and emotional competencies. The author examines the key components and principles of social and emotional learning and analyzes its influence on students’ academic and personal development in the framework of higher education. It has been determined that the main components of social and emotional learning include: self-awareness (understanding of one’s own emotions, their sources and influence on one’s actions and decisions); self-regulation (skills to manage one’s own emotions, control impulses and adapt to changes in the environment); social awareness (developing empathy and understanding other people’s emotions, promoting the development of effective communication); cooperation (skills of interaction and teamwork, development of social responsibility); responsible decision-making (developing the skills of choosing optimal decisions in various situations); interpersonal relationships (building and maintaining healthy and positive relationships with other people). The author mentions that social and emotional learning can be introduced into educational programs at various levels of education in order to train socially competent, emotionally stable professionals who successfully interact with the world around them. The article stresses the need to diversify the educational process through the introduction of active learning methods, simulation exercises, role-playing games, psychological mini-trainings and reflective practices that contribute to the development of empathy, stress resistance, professional interaction skills and effective communication. The article can be useful to teachers, researchers and university management who are interested in modern trends in the development of pedagogical approaches and paradigms. Research in the field of social and emotional learning helps to determine the most effective methods and strategies for the educational process, and also allows adapting educational programs to the changing needs of learners and modern society