Організація дистанційного навчання з освітнього компонента «Фізичне виховання» в закладах вищої освіти

Abstract

Кінцевим результатом вивчення дисципліни «Фізичне виховання» для здобувачів вищої освіти є формування готовності самостійно використовувати засоби і методи фізичного виховання для укріплення здоров’я, забезпечення повноцінної соціальної і професійної діяльності. У 2020 році з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної інфекції в навчальних закладах стало широко використовуватись дистанційне навчання. Мета дослідження – виявити причини та фактори, що дозволяють здобувачам освіти самостійно застосовувати фізичні вправи в період дистанційного навчання. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, анкетування, математична обробка результатів дослідження. В досліджені брали участь 120 студентів закладів вищої освіти м. Харкова, що навчаються на I-II курсах і займаються фізичним вихованням. Результати дослідження свідчать, що 41,7% студентів займаються фізичними вправами самостійно, у фітнес-клубах та басейні – 8,3% і 50% – не займаються фізичними вправами. Студенти наголосили, що для них складно було підбирати вправи та дозувати навантаження. Анкетування виявило, що 70% здобувачів освіти не знали мету вимірювання ЧСС. Студенти зіштовхнулися із проблемою обрання вправ для самостійних занять та нестачею інвентарю для занять у домашніх умовах. Висновки. Дистанційне навчання має багато позитивних рис: нерегламентований час для занять; можливість займатися у будь-якому місці; концентроване представлення учбової інформації; незалежність від місця проживання та стану здоров’я; можливість індивідуального та диференційованого навчання. Недоліками дистанційного навчання є: - відсутність особистого контакту з викладачем; - технічні проблеми, що виникають під час дистанційного навчання (Internet, інвентар тощо); - необхідність проявляти самодисципліну; - відсутність необхідного контролю та спокуси неякісного виконання завдань.