Метафорична персоніфікація в українськомовних перекладах прози Джозефа Конрада

Abstract

Вивчання оригінальних і перекладних мариністичних творів не втрачає актуальності. З огляду на тяглість української мариністичної мовотворчості та безмежний арсенал рідномовних засобів для відтворення мариністики англомовної, мета пропонованої розвідки – дослідити особливості метафоричної персоніфікації в українськомовних перекладах повістей Джозефа Конрада «The Shadow-Line» (переклад Ольги Фири) і «Typhoon» (переклад Миколи Рошківського), знайти в цих текстах смислові основи ідіостилю, скласифікувати типи семантичної деталізації олюднених реалій морської стихії. Методологію дослідження склали суцільна вибірка контекстів з метафоричною персоніфікацією морських реалій у згаданих перекладних повістях та подальший семантичний аналіз відібраних одиниць, що полягав у розмежуванні й деталізації їхніх смислових основ. У досліджених художніх текстах смисловими основами мариністичної персоніфікації є: корабель, з яким у капітана нерозривний «духовно-тілесний» звʼязок; вітер (буря, шторм, тайфун) – лютий емоційний ворог мореплавця; хвилі – агресивні й несамовиті; море – «двійник» людини за зовнішністю, поведінкою, станом душі. У художньо-образному представленні корабля виокремлено семантичні складники ʻобожнюванняʼ, ʻзамилуванняʼ, ʻзачаруванняʼ, ʻрозчуленняʼ, ʻоберіганняʼ, ʻдовіраʼ, ʻделікатністьʼ, ʻспівчуттяʼ, ʻмрійливістьʼ, ʻтривожністьʼ, ʻспокійʼ, ʻшепітʼ, ʻрозпачʼ, ʻсерцебиттяʼ, 187 ʻпульсаціяʼ; у художньо-образному представленні вітру та його різновидів – ʻшаленствоʼ, ʻлютьʼ, ʻсилаʼ, ʻхитрістьʼ, ʻпідступністьʼ, ʻзлістьʼ, ʻстражданняʼ, ʻрозчаруванняʼ; для хвиль – ʻагресивністьʼ, ʻненавистьʼ, ʻнесамовитістьʼ; для моря – ʻшрамиʼ, ʻсамотністьʼ, ʻбезглуздий шалʼ, ʻруйнаціяʼ. В особливому семантичному наповненні художніх мариністичних образів в ідіостилі Дж. Конрада вбачаємо симбіоз його практичного досвіду капітана морського судна й органічно репрезентованого перекладачами тонкого ліричного психологізму романтичного уродженця Поділля. У досліджених текстах виокремлюємо сконденсовану мариністичну персоніфікацію – органічно переплетені в одному художньо-образному висловленні інтегральні метафоричні ознаки головних складників морської стихії і мореплавства, як от «вести очманіле судно крізь осатанілі хвилі просто у вічі вітрові». Перспективи подальших студій вбачаємо в порівняльних дослідженнях лінгвостилістичних засобів англомовних і перекладних (українськомовних) мариністичних художніх творів.