Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://repository.khpa.edu.ua//jspui/handle/123456789/3155
Назва: Сакралізація морської стихії в українському художньому дискурсі
Автори: Міняйло, Роман
Ключові слова: українські художні тексти, символічні образи, мариністичні алегорії, метафоризація, сакралізація
Ukrainian artistic texts, symbolic images, marine allegories, metaphorization, sacralization
Дата публікації: 2022
Короткий огляд (реферат): Українська літературна мариністика як традиційна (не екзотична!) тема художнього осмислювання світу завжди привертала увагу дослідників неосяжною палітрою способів і засобів омовлення людської думки. Морська стихія споконвіку оспівана українцями в народній творчості, метафоризована ними в конфесійному стилі. Сакральну метафоризацію морського риболовства в контексті християнського віровчення простежуємо в бароковій проповіді Іоаникія Галятовського «Ключ розуміння», в українськомовному перекладі Біблії Івана Огієнка. Повʼязані з міфологічною свідомістю високі зразки символічно-алегоричного трактування морських реалій у фольклорі та книжній староукраїнській мові мають тяглість у новій і новітній українській літературі (у творах Л. Боровиковського, Є. Гребінки, Т. Шевченка, Чайки Дніпрової, Лесі Українки, Г. Чупринки, Ю. Яновського та ін.). Тож досліджування наповнених символізмом Божественної сили алегоричних образів в українських художніх текстах є актуальним завданням сучасної лінгвістики. Про увагу до української художньої мариністики свідчать численні розвідки мовознавців і літературознавців. Мета пропонованої розвідки – виокремити семантичні складники художньо-образного представлення сакралізованих реалій морської стихії, визначити інтегральні метафоричні ознаки мариністичних алегорій. Сакральне символічно-алегоричне трактування морських реалій в українських художніх текстах представлене в образах чайки, що чекає-кличе бурю; зрадливого «морського серця»-медузи; морського тумана-марення; одинокого човна в полоні морської стихії; загубленої посеред бурхливого моря істоти; біснування води; пустельного простору тощо. Дослідження вповноважило до висновків, що в українському художньому дискурсі семантичними складниками художньо-образного представлення сакралізованих реалій морської стихії є ʻвічністьʼ, ʻпошукʼ, ʻвипробовуванняʼ, ʻбіблійний гріхʼ, ʻдоляʼ, ʻтугаʼ, ʻсамотністьʼ, ʻінобуттяʼ, ʻбезмежжяʼ, ʻусепоглинущістьʼ, ʻнекерований хаосʼ, ʻруйнівна силаʼ, ʻгнівʼ, ʻборотьбаʼ. До інтегральних метафоричних ознак мариністичних алегорій проаналізований матеріал уповноважує віднести такі: «море-степ», «море-пустеля», «море-марення», «море-підводне царство», «море-самотність», «море-хаос», «море-боротьба», «море-таїна», «море-натхнення». Перспективами подальших розвідок убачаємо докладний аналіз сакрального змісту кожного мариністичного концепту.
Опис: Міняйло Р. В. Сакралізація морської стихії в українському художньому дискурсі / Р. В. Міняйло // Мова. Література. Фольклор. – 2022. – № 2. – С. 41–48.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://repository.khpa.edu.ua//jspui/handle/123456789/3155
Розташовується у зібраннях:Статті



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.