О перспективах археологических исследований городища и селища в с. Верхний Салтов

Abstract

Верхньосалтівське городище і прилегле до нього селище неодноразово піддавалися археологічним розкопкам протягом більше ста років, що проводилися різними дослідниками з великими перервами (рис. 1; 2). Незважаючи на настільки тривалу історію вивчення археологічного комплексу, великі площі культурних відкладень не були розкопані до їх повного або часткового руйнування або ж попадання в зону приватних домоволодінь, що також не дозволяє археологам в доступній для огляду перспективі мати до них доступ. На даний момент городище в значній мірі знаходиться під житлово-господарською забудовою з огородженими навколо неї територіями (рис. 3-5). Селище в північно-східній частині затоплено Печенізьким водосховищем, а на решті території знаходиться під такого ж характеру домоволодіннями і дачами, як і на городищі (рис. 6-8). До всього іншого, історично і природно сформований давній ландшафт в значній мірі знищений і перетворений: знесені окремі висоти, завезений ґрунт, зриті культурні відкладення, облаштовані штучні канали та озера і т.п. (рис. 9-12). Таке сучасне використання території археологічного комплексу, що дав назву археологічній культурі і, до того ж, що входить в історико-археологічний музей-заповідник, є неприпустимим.