Типология салтово-маяцких лесостепных городищ на современном этапе

Abstract

В роботі, присвяченій типології салтівсько-маяцьких лісостепових городищ, на базі сучасних знань про дане коло пам’яток проаналізовано їх формальні ознаки щодо просторового планування та топографічного розташування, зв’язку з навколишнім ландшафтом. В результаті вдалося виділити основні типи і види городищ. З’ясувалося, що найбільш досконалими в оборонному відношенні є пам’ятки, які розташовані переважно в Сіверськодонецьку і Оскольському мікрорегіонах. Це, можливо, є відображенням більш складної військово-стратегічної обстановки порівняно з Тихососновським мікрорегіоном на певному історичному етапі існування лісостепового варіанту салтівсько-маяцької культурно-історичної спільності. Також фіксується зменшення одних ознак і придбання інших з поширенням пам’яток першого типу в західному напрямку і навпаки – пам’яток другого типу в східному напрямку. Умовною точкою дифузії, придбання в деякій мірі поліваріантності є, в основному, верхня течія р. Осколу і прилеглі периферії басейнів річок Тихої Сосни і Сіверського Дінця. Показано, що суміщені лінії оборони характерні, перш за все, для Сіверськодонецького та Оскольського мікрорегіонів. Городище Коропові Хутори, володіючи характеристиками першого типу, використовує, ймовірно, фортифікації другого типу, пристосовуючи загальну організацію оборони під дещо інші вимоги, що пов’язані зі зміною тактики і стратегії. Це може бути свідченням двох часових стадій існування городищ першого і другого типів, дуже близьких і тому не вловимих археологічно. Видається вельми вірогідним, що ці часові стадії частково – в тій чи іншій мірі – перекривають хронологічно одна одну.